Одразу ж хочу прояснити декілька моментів, зв'язаних з цим постом. По перше, я вирішив написати його українською, бо у ньому йдеться про Україну - логічно, так? Я, будучи теж етнічним українцем, думаю, маю деякі права висловити свою думку про розвиток своєї історичної Батьківщини. По друге, цей пост не є деякою навмисною спробою показати Україну у негативному світлі. Я впевнений, що більшість українців самі прекрасно розуміють, про що я пишу. Треба тільки задуматися, та мобілізувати співвітчизників до змін. Цей текст також має за мету таку "мобілізацію". Ідея написати цей пост у мене взникла після чергової подорожі з Брно до Ніжина. Кожна нова така подорож викликає у мене що більше смутку. Почалося все з того, що я сів у Брно до автобусу, який їхав за маршрутом Прага-Київ. Автобус тільки-тільки встиг від'їхати від Брно, та я вже став свідком першого конфлікту між пасажирами-українцями. Проблема сполягала у тому, що за мною сиділа трійка українців-гастарбайтерів, як